Зимова війна з Фінляндією: розповідь останньої в Україні живої учасниці

Забута, зимова чи фінська — так зазвичай називають війну СРСР проти Фінляндії, яка розпочалась 80 років тому.

30 листопада 1939 року Червона армія перейшла кордон і розраховувала швидко зламати опір фінів та створити нову радянську республіку, проте війна на лютих морозах розтяглася на три місяці й забрала життя сотень тисяч радянських воїнів.

А Фінляндія зуміла відстояти свою незалежність.

Цю війну замовчували в СРСР, не надто згадували і в незалежній Україні, хоча тисячі українців загинули в снігах Фінляндії. В Україні немає якогось єдиного списку ветеранів тієї війни.

ВВС News Україна вдалося знайти останнього відомого живого учасника «фінської війни» в Україні, це — Катерина Толстая.

Інформації про жодних інших ветеранів, які ще залишилися в живих, немає. Виглядає, що і про пані Толстую влада практично забула.

Показово, що захистити свої права на пільги інваліда війни жінка змогла завдяки закону про декомунізацію.

Катерина Прохорівна мешкає в Києві, нещодавно їй виповнився 101 рік.

Разом з донькою Тетяною Зініч вона живе напроти Парку слави біля Києво-Печерської лаври. Про зустріч з нею домовлялися кілька тижнів — стан здоров’я рідко дозволяє спілкуватись з журналістами.

катерина толстаяКопирайт изображенияВВС
Image captionКатерина Толстая та її фотографія часів початку війни

До 80-річчя початку фінської війни останнім її ветераном в Україні не цікавились ні чиновники, ні українські медіа. Хоча фінські журналісти намагались поспілкуватись по Skype через українське посольство.

Катерина Прохорівна ще трохи може пересуватися з паличкою по кімнаті, а її спогади яскраві, але обірвані. Допомагають пригадати фотографії тих часів — портрет молодої медсестри-офіцера і знімок з Фінляндії, зроблений одразу після приїзду.

Ці фотографії викликають щиру посмішку і налаштовують на розмову.

«Мамо, розкажи хлопцям, як ти потрапила на війну у Фінляндію», — гучно починає розмову донька. Саме вона і допомагає розговорити Катерину Прохорівну.

«Все-все про Фінляндію пам’ятаю», — повторює жінка.

Мороз і страшні поранення

«На фінську війну мене забрали вночі, посадили в автобус і не казали, куди везуть. Тривожний чемоданчик був готовий», — розповідає Катерина Прохорівна.

Тільки в Ленінграді дівчатам повідомили, що попереду війна.

Дівчина жила у Харкові, закінчила фельдшерсько-акушерську школу, а потім — курси хірургічних сестер. Отримала офіцерське звання лейтенанта медичної служби.

фінляндія
Image captionКатерина Толстая у Фінляндії в 1939 році

На момент мобілізації жінці був 21 рік — такий тоді був призовний вік.

Саму війну ще називають зимовою — вона тривала з 30 листопада до 13 березня 1940 року — пік час найлютіших карельських морозів, які сягали 30-45 градусів.

«Найгірше — це був холод», — згадує Катерина Прохорівна. А найстрашніше — перші поранені: «З поля бою привозили поранених і обморожених, обгорілих та контужених, на одній шкурі нога висіла. Цього спочатку найбільше боялась».

Працювала не тільки в операційній, а й витягували поранених з поля бою. Жили в наметах на мішках, набитих соломою. Оперували там же — на соснових гілках, накритих тапчанами.

«Мені багато доводилося підбирати поранених з-під снігу, часто замерзлих», — згадує жінка. Один із найжахливіших спогадів — замерзлі солдати у снігу в повний зріст.

фвнські солдатиКопирайт изображенияGETTY IMAGES
Image captionФінські солдати

Рани обробляли і в медичних наметах, і просто на снігу на морозі.

Війну вона пройшла у 304-й окремій медико-санітарній роті 13-ї легкотанкової бригади. Постійно згадує історію, як радянський танк провалився в озеро, а потім його довго і складно витягали.

Лікували усіх

Катерина Толстая згадує, що поранених евакуювали з поля бою всіх підряд, а тому часто доводилося допомагати і фінським воїнам.

«Вони були одягнені у таке тепле взуття з хутром, якісні штани з хутром та хутряні куртки та вушанки», — розповідає вона. Пригадує, як ножем довго розрізала ці хутряні валянки, щоб допомогти фінському солдату.

Загалом вона із захопленням говорить про якісне спорядження фінських солдатів у порівнянні з надзвичайно поганим у радянських воїнів.

полоненіКопирайт изображенияGETTY IMAGES
Image captionРадянські полонені

«У наших сіра шинель, на голові легка будьонівка і байкові рукавиці ноги обмотані якимись ганчірками», — згадує учасниця фінської війни з болем і наголошує, що якраз радянські офіцери були екіпіровані краще.

Окрема історія — фінський жіночий батальйон, який воював проти радянської армії.

Частину жінок захопили в полон і навіть привозили до медичної частини.

фінська війнаКопирайт изображенияGETTY IMAGES
Image captionРадянські війська у фінському Виборгу після захоплення

«Фінки такі здорові і свіжі були, ми їм навіть заздрили», — згадує Катерина Толстая.

Сама вона на фінській війні під час розриву снаряду отримала контузію, через яку втратила слух на одне вухо.

І хоч чує зараз вона дуже погано, хвалиться, що читає газети, принаймні заголовки. Якщо заголовок зацікавлює, просить доньку прочитати всю статтю.

Чисті хати та мародерство

Офіційна радянська пропаганда стверджувала, що війну спровокувала Фінляндія, нібито обстрілявши територію СРСР.

Фінляндія це заперечувала і вказувала, що той обстріл був провокацією і приводом для СРСР почати війну.

«Вони вже готувались до війни, то ми не знали просто нічого», — згадує Катерина Толстая, натякаючи на радянську владу.

Фінляндія всі роки незалежності готувалась до нападу Радянського Союзу і швидко евакуювала населення з прикордонних територій.

«Вони всіх гарно евакуювали. Не було жодного фіна. Не бачили ні дитини, нікого», — розповідає жінка. Вона бачила і покинути хутори, і покинутий Виборг.

Краса і чистота міст, хуторів та будинків фінів сильно вразили пані Толстую.

фінська війнаКопирайт изображенияGETTY IMAGES
Image captionФінська родина під час евакуації

«Хати там дерев’яні, чисті і гарні. Вони такі були чистоплотні», — згадує вона про покинуті помешкання. Посміхається, розповідає, як колись у такій хаті натопили, зігрілись і наварили каші з салом. Слово «сало» вона вимовляла з таким задоволенням, що розумієш, наскільки це було цінно у холод і війну.

І порівнює це з тим, як ставились до людей в СРСР: «Там не били селян, так як у нас». Катерина Толстая народилася та виросла на Полтавщині і добре знала, що таке Голодомор 1932-1933 років.

Є багато свідчень, що під час евакуації фінські селяни палили свої господарства, радянським військовим теж дещо лишилося.

Катерина Толстая згадує, наприклад, як радянські солдати забирали швейні машини: «Якось навіть противно було. Великі мужики розтягнули і витягнули все. Понабивали мішки, такі речі наші брали — простирадла і ковдри».

Якісні фінські простирадла — також серед яскравих вражень учасниці війни.

Розпитати Катерину Толстую, хто саме займався мародерством і як речі переправляли додому, не вийшло.

Людяність на війні?

Окрім доброго ставлення до фінських полонених, пані Толстая згадувала і прояви людяності між бійцями по обидва боки фронту.

«Фіни, бувало, не вбивали, як біжить руський. Він сидить на дереві і не стріляє. Прибігає до нас живий», — згадує учасниця війни. Скоріше за все, вона мала на увазі фінських снайперів.

танкиКопирайт изображенияGETTY IMAGES
Image captionРадянські танки у Фінляндії

«А за те, що вони тоді не стріляли по наших, наші самі не особливо і стріляли по них», — наполягає пані Толстая.

Ще одна яскрава згадка про фінську війну — багато українців. Різні джерела наводять різну кількість загиблих мобілізованих в Україні солдатів — від 10 до 40 тисяч.

Повернення додому

Після війни Катерина Толстая повернулась до Харкова і там познайомилась з майбутнім чоловіком — військовим пілотом.

У 1941 році вона так само пішла на війну у медичну службу і пройшла її до Берліна. Серед її нагород — за звільнення Варшави та взяття Берліна.

Катерина Толстая виростила трьох дітей й працювала до пенсії сільським медиком.

війнаКопирайт изображенияGETTY IMAGES
Image captionНаслідки радянського бомбардування столиці Фінляндії Гельсінкі

Як розповідає її донька, яка живе з нею та доглядає, у радянські часи про фінську війну було говорити не прийнято, тож мама про неї і не розповідала. Тетяна Іванівна каже, що говорити про фінську війну активно почали тільки років 20 тому.

Сюрприз декомунізації

Катерина Толстая давно змогла оформити собі статус учасника бойових дій та отримати пільги. Проте оформити пільги як інваліду війни було неможливо, особливо в часи СРСР.

катерина толстая

Багато років закони передбачали значні пільги інвалідам Великої вітчизняної війни, яку за радянською традицією рахували з 1941 року.

Через це пані Толстая, як учасниця фінської війни, яка там і отримала інвалідність, не могла претендувати на додаткові пільги.

«У 2015 році ухвалили закони про декомунізацію і замінили в законодавстві термін Велика вітчизняна на Другу світову, до якої відносилась і фінська війна», — нагадує Тетяна Іванівна.

Після цього формальні перешкоди зникли й Катерина Толстая отримала пільги, які передбачені інвалідам війни. Всі формальності закінчили до весни 2018 року. Допомагав долати бюрократичні перешкоди Інститут національної пам’яті.

Це перший такий випадок в Україні, який став можливим завдяки закону про декомунізацію.

«Нарешті отримали більш-менш достойну пенсію — її збільшили удвічі», — визнає Тетяна Іванівна. До цієї «реформи» пенсія складала близько чотирьох тисяч гривень.

Але навряд чи новими пільгами зможе скористатись хтось, окрім Катерини Толстої.

нагороди
Image captionНагороди Катерини Толстої за Другу світову війну

Ще рік тому було відомо про двох живих ветеранів фінської війни, але Іван Іщенко з Чернігова нещодавно помер.

Історики вважають, що Катерина Толстая — остання в Україні відома учасниця тієї війни, а офіційних даних про живих учасників «зимового походу» Червоної армії в Україні немає.

Поделитесь в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *